Стейкінг криптовалют: розбираємося, як заробити новачкові

Що таке Proof-of-Stake (PoS)?

Proof-of-Stake (пер. «доказ частки володіння») — алгоритм досягнення консенсусу, який використовується для підтвердження транзакцій у блокчейні. Роботу механізму забезпечують заблоковані в смарт-контракті токени, що надаються користувачами.

Процес створення блоків у PoS-проектах називається форжингом, а не майнінгом як у Proof-of-Work (PoW).

Алгоритм PoS обирає валідатора для видобутку блоку випадковим чином, проте що більше монет «заморозив» користувач, то вищі його шанси на перевірку транзакції та отримання винагороди за роботу (частина комісії за транзакцію або/та додаткові токени проєкту).

Крім того, система аналізує тривалість стейкінга, а також використовується метод випадкового вибору блоків.

Під час випадкового вибору блоку шукають ноди з найменшим значенням хеш-функції і найбільшою сумою в стейкінгу. Обсяг монет у стейкінгу кожного учасника перебуває у відкритому доступі.

Вибір за тривалістю стейкінгу відбувається за формулою: кількість днів, які токени перебувають у стейкінгу, множаться на кількість заблокованих монет.

Такий підхід спрямований на справедливий розподіл слотів для валідаторів.

Також в алгоритмі закладено систему боротьби з шахрайством. Якщо механізм виявить серед нод недобросовісного валідатора, то останній втратить усі свої активи в стейкінгу, а також право в майбутньому створювати блоки.

Як з’явився PoS

Механізм PoS з’явився як необхідна альтернатива енерговитратному і дорогому алгоритму PoW, на якому працюють блокчейни на кшталт біткоїна.

11 липня 2011 року користувач під псевдонімом Quantum Mechanic опублікував на форумі Bitcointalk ідею алгоритму Proof-of-Stake.

У 2012 році Санні Кінг і Скотт Надаль написали статтю про платіжну P2P-систему Peercoin (PPCoin), у якій описали модель роботи алгоритму PoS:

«Proof-of-Work Накамото допоміг здійснити великий прорив, проте в цьому випадку криптовалюта залежить від енергії. […] Оскільки темпи створення біткоїнів сповільнюються, це з часом може призвести до підвищення комісій за транзакції для підтримки рівня безпеки мережі. Принципова відмінність як у теоретичному, так і технологічному аспекті P2P-криптовалют у тому, що їхня безпека не повинна залежати від енергії».

У проєкті Peercoin працював гібридний алгоритм: нові монети розподілялися через майнінг, а обробляти транзакції і підтверджувати блок могла будь-яка нода, де зберігалися токени PPC.

У 2013 році з’явився блокчейн Nxt, який став першим повним PoS-проектом. На момент підготовки статті цей механізм досягнення консенсусу є одним із популярних для створення децентралізованих реєстрів.

Механізм Proof-of-Stake виявився настільки вдалим, що у 2022 році в мережі Ethereum активували оновлення The Merge, завдяки якому блокчейн мігрував з PoW на PoS. Хардфорк дозволив знизити енергоспоживання системи на 99,95%, станом на 14 вересня 2023 року.

Переваги та недоліки PoS

Серед переваг PoS можна виділити:

• екологічність та енергоефективність;
• високий рівень децентралізації завдяки процесу рандомізації у виборі валідаторів;
• алгоритм вважається адаптивною технологією, адже існує кілька інтерпретацій механізму;
• безпека — для захоплення контролю над мережею потрібно утримувати 51% монет, що перебувають у стейкінгу.

Однак, як і будь-який інший механізм, PoS має деякі недоліки. Незважаючи на високий рівень децентралізації, «кити» все одно мають більший вплив на мережу. Крім того, для того, щоб стати валідатором, можуть знадобитися чималі фінансові вкладення, як у випадку з блокчейном Ethereum.

Що таке стейкінг?

Стейкінг — це блокування в смарт-контракті певної кількості криптовалюти на певний час для підтримки роботи блокчейна. Натомість користувач (валідатор) отримує винагороду, яка нараховується в нативних токенах мережі.

Оскільки принцип отримання пасивного доходу схожий на банківські депозити, вважається, що стейкінг — найпростіший спосіб примножити кількість криптовалюти на своєму рахунку з мінімальними ризиками.

Через схожість із традиційними вкладами регулюючі органи США досі не можуть узгодити свою позицію щодо стейкінгу. Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) вважає PoS-токени цінними паперами, а Комісія з торгівлі товарними ф’ючерсами (CFTC) стверджує, що це товар. Тим часом Податкова служба (IRS) запропонувала фіксувати отриманий прибуток у звітах про доходи, а також запровадити податок на винагороди від стейкінгу.

У Таїланді розглядають можливість повної заборони «заморозки» криптовалют. Фінансові регулятори Південної Кореї також розмірковують про накладення вето на стейкінг.
Іншим шляхом іде Швейцарія. Місцевий криптобанк SEBA дозволив інституційним інвесторам вносити в смарт-контракт активи через їхню платформу. На момент написання матеріалу йдеться про монети Ethereum.

Як працює стейкінг?

Стейкінг працює за двома основними схемами: PoS і Delegated Proof-of-Stake (DPoS).

Як зазначено вище, у межах PoS валідатор рандомно вибирається з групи нод. У випадку з DPoS механізм працює трохи по-іншому. Цей алгоритм передбачає, що стейкхолдери передають свої «голоси» одному делегату, який виступає валідатором у мережі.

Такий підхід дає змогу прискорити роботу блокчейна шляхом зниження кількості валідаторів.

Також розрізняють два основних види стейкінгу:

• фіксований стейкінг — заздалегідь вказується період заморозки активів на рахунку;
• безстроковий стейкінг — немає кінцевої дати блокування токенів, користувач може зняти їх з рахунку в будь-який момент.

Переваги та недоліки стейкінгу

Власники криптовалют можуть використовувати стейкінг для отримання пасивного доходу. Заблоковані токени приносять прибуток, при цьому користувачеві не потрібно здійснювати будь-які операції з ними.

Крім того, таким чином користувач криптовалюти підтримує працездатність мережі та бере участь у забезпеченні її безпеки.

Однак у стейкінга є і недоліки:

• волатильність криптовалют піддає такі вклади високим ризикам. Падіння котирувань може призвести до знецінення активів;
• деякі платформи надають високі процентні ставки за рахунок швидкої емісії токенів. Через перенасичення ринку такі криптовалюти швидко втрачають свою вартість;

банальні технічні несправності — заблоковані токени можна втратити, якщо не зберегти в надійному місці пароль від гаманця або через помилку в смарт-контракті.

Які криптовалюти можна вносити в стейкінг?

Стейкінг підходить тільки для тих цифрових активів, які працюють у PoS-мережах. Згідно зі Staking Rewards, найпопулярніші монети — Ethereum (ETH), Solana (SOL), Cardano (ADA), Aptos (APT) і BNB.

Стейкінг Ethereum

Щоб стати валідатором у мережі Ethereum, користувачеві необхідно мати на рахунку щонайменше 32 ETH. Цю суму необхідно буде внести в стейкінг і після цього можна буде запустити ноду. Устаткування має бути цілодобово під’єднане до мережі.

Натомість валідатор отримує винагороди за опрацювання транзакцій і перевірку роботи інших учасників мережі. Користувач, який заблокував свої активи, отримує річний дохід за плаваючою ставкою. На момент написання остання дорівнює 3,7%.

На момент підготовки матеріалу в мережі заблоковано понад 28 млн ETH, а кількість валідаторів перевищує 879 000.

Однак можна заблокувати і меншу кількість ETH, але в такому разі процес відбувається через третіх осіб: централізовані біржі або DeFi-проєкти. Наприклад, у спільноті популярні LSD-провайдери на кшталт Lido Finance і Rocket Pool.

Подібні протоколи не тільки роблять стейкінг Ethereum доступнішим, а й видають обгорнуті токени замість заблокованих для подальшого користування.

LSD-провайдери стягують певну плату. Наприклад, протокол Lido утримує 10% винагороди за стейкінг.

Такий підхід тягне за собою всі ризики, пов’язані з передачею активів третій стороні.

Стейкінг Solana

Solana працює на алгоритмі DPoS. Щоб стати валідатором, потрібно відповідати певним вимогам, проте користувач може делегувати свої токени й отримувати дохід. При цьому активи можна розподілити між різними делегатами.

На момент написання річна прибутковість стейкінгу SOL становить 7,6% і нараховується один раз на епоху (раз на два-три дні). Вивести монети зі стейкінга можна будь-якої миті, проте процес займе три дні.

Стейкінг Cardano

Стейкінг Cardano може здійснюватися безпосередньо користувачем шляхом створення стейкінг пулу, а також через делегування своєї частки.

У першому випадку той, хто бажає стати валідатором, має придбати 500 ADA, а також деяку кількість криптовалюти для оплати комісій. Для запуску ноди необхідний пристрій під управлінням операційної системи Linux і як мінімум 25 Гб вільного дискового простору. Устаткування має бути цілодобово під’єднане до мережі.

У другому випадку достатньо скористатися криптогаманцем, що підтримує стейкінг у мережі Cardano, а потім перерахувати монети і вибрати пул.

Щоб розрахувати приблизний дохід від стейкінгу, розробники пропонують скористатися калькулятором.

Стейкінг Aptos

У блокчейні Aptos можна внести монети в стейкінг через криптогаманець або Aptos Explorer. Максимальна річна ставка за підтримання роботи мережі сягає 7%. Винагороди нараховуються кожну епоху (кожні 24 години).

Стейкінг BNB

Розробники BNB Chain (BNB) передбачили два варіанти внесення токенів у стейкінг: запуск своєї ноди для підтримки мережі або ж делегування «голосів».

Ставка і тривалість блокування залежать від конкретного делегата. При виведенні токенів зі стейкінгу користувач отримує до них доступ через тиждень.

На момент написання в стейкінгу перебуває понад 22,3 млн BNB.

Стейкінг-провайдери

Багато криптовалютних бірж (наприклад, Binance і Coinbase) і децентралізовані протоколи (наприклад, Lido Finance, Rocker Pool) пропонують користувачам послуги стейкінгу, зокрема ліквідного. Усі вони пропонують різні умови.

Головна перевага стейкінг-сервісів — доступність. Наприклад, деякі платформи беруть комісію в розмірі 0,01 ETH.

Постачальники LSD-стейкінгу набирають дедалі більшої популярності в співтоваристві, оскільки спрощують процес внесення токенів у стейкінг як з економічної, так і з користувацького погляду.

На момент написання в Ethereum заблоковано понад 28 млн токенів, при цьому майже 32% від цієї суми внесли користувачі в смарт-контракт через Lido.

За даними порталу cryptodiffer, у топ-3 найпопулярніших за кількістю користувачів стейкінг-провайдерів входять Everstake, Allnodes і Binance.

Відмінність стейкінгу від фармінгу та майнінгу

Стейкінг вважається екологічною альтернативою майнінгу. Для підтримки роботи PoW-мереж майнери використовують потужне обладнання, яке споживає велику кількість електроенергії. І хоча частка відновлюваної енергії в цій сфері перевищила 50%, у спільноті залишаються побоювання щодо впливу сфери на навколишнє середовище.

Для того щоб залишатися конкурентоспроможним у майнінгу, необхідно постійно оновлювати та покращувати обладнання. У разі використання Proof-of-Stake валідатору достатньо придбати певну кількість токенів і утримувати їх.

Проєкти, що працюють на PoS, вважаються більш децентралізованими на відміну від PoW.

При фармінгу (прибуткове фермерство) користувач також блокує свої кошти в смарт-контрактах. Ці монети використовується для забезпечення ліквідності децентралізованих протоколів.

Натомість користувач може отримувати різну винагороду: від відсоткового доходу до токенів управління. Акумулювання останніх дає змогу впливати на розвиток проєкту, оскільки під час проведення голосувань кількість монет прямо пропорційна вазі голосу.

Висновок

Стейкінг вважається відносно безпечним способом отримання пасивного доходу. Безліч PoS-проектів дають можливість заблокувати токени в обмін на процентний прибуток.

Незважаючи на прибутковість цього виду діяльності, необхідно пам’ятати про її недоліки: волатильність та інфляція криптовалюти, а також технічні ризики.

Перш ніж внести в стейкінг свої активи, слід уважно вивчити проєкт. Залежно від блокчейна активи можна заблокувати на певний термін або ж безстроково, внести криптовалюту в смарт-контракт безпосередньо або ж зробити це за допомогою посередників.