Ultimate гайд по нодах: теорія і практика нодраннінгу

Що таке ноди і чому вони важливі для блокчейна

Блокчейн — це різновид DLT — розподіленої бази даних, яка використовує для зберігання та обробки інформації децентралізоване середовище.

Децентралізація забезпечується завдяки створенню численних копій бази даних, які фізично зберігаються на різних пристроях і в різних географічних регіонах, але водночас синхронізовані та спільно додають у базу нову інформацію. Цим блокчейн принципово відрізняється від централізованих мереж, що працюють за принципом клієнт-сервер:

Нодами називають ті самі пристрої, на яких зберігаються копії даних блокчейна і які додають у ланцюжок блоки з новими транзакціями на основі механізму консенсусу.

Технічно ноди складаються з:

• Харда: віртуальний або фізичний сервер + обладнання для майнінгу.
• Софту: який дає змогу ноді взаємодіяти з іншими вузлами мережі та правильно виконувати покладені на неї функції.

Залежно від вимог блокчейна, для розгортання ноди може використовуватися як домашній ПК, так і виділений сервер із потужною конфігурацією.

Важливо: для будь-якого блокчейна, нода є базовою структурною одиницею. Без незалежних нод саме існування децентралізованої мережі неможливе, тому розробники блокчейн-проектів часто заохочують запуск нод на ранніх етапах розробки.

Основні функції нод

Блокчейн включає кілька різновидів нод для вирішення різних завдань, про які ми розповімо далі, але ядро мережі становить клас повних нод (full nodes), що виконує такі завдання:

• Перевірка блоків: за опрацювання транзакцій і формування блоків відповідають майнери або валідатори, але кожен повний вузол мережі має перевірити сформований блок і додати його до своєї копії історії транзакцій або відхилити. Саме тому для реалізації хардфорків, що зачіпають базові параметри роботи блокчейна, потрібна підтримка всіх нод — інакше вони просто не зможуть перевіряти транзакції, що відповідають новим правилам.
• Зберігання історії транзакцій: ноди записують і зберігають на своїх накопичувачах повну або часткову інформацію про транзакції. Залежно від розміру і децентралізованості блокчейна, таких копій може бути кілька десятків, сотень або навіть тисяч, що практично виключає безповоротну втрату даних про стан мережі.

Примітка: зберігання постійно зростаючої бази даних стає проблемою для багатьох блокчейнів, оскільки підвищує технічні вимоги до розгортання ноди. Так, для синхронізації повної ноди Ethereum потрібно майже 1 TB вільного простору. І ці вимоги збільшуються в рази, якщо потрібно запустити архівну ноду з повною історією стану мережі.

• Ретрансляція даних: після того, як нода перевіряє і додає до своєї копії бази даних блок, вона може транслювати цю інформацію іншим вузлам, щоб забезпечити синхронізацію стану мережі та цілісність баз даних. Функція ретрансляції є важливою частиною механізму безпеки блокчейна і дозволяє новим вузлам отримувати доступ до даних без дозволу.
• Підключення до блокчейну: всі дії в мережі, чи то ініціалізація транзакції, чи то виклик функції смарт-контракту, проводяться через ноди. Так, на ранніх етапах існування біткоїна взаємодіяти з мережею могли тільки власники full nodes. Пізніше з’явилися провайдери інфраструктури, що надають свої ноди як канал доступу до блокчейну для легких гаманців та інших користувачів.

Ці завдання виконують усі базові ноди, але щоб краще розуміти, як реально працює блокчейн, далі розглянемо всі існуючі типи нод та їхні функції в складній структурі децентралізованої мережі.

Різновиди нод

Крім перерахованих вище основних функцій, на ноди можуть покладатися додаткові завдання, для яких потрібна спеціальна конфігурація або софт, тому архітектура блокчейна за фактом являє собою мережу взаємопов’язаних нод із різними функціями:

Залежно від виконуваних завдань і конфігурації ноди діляться на кілька категорій:

• Легкі ноди: зберігають тільки часткові дані про транзакції, тому не можуть перевіряти блок самостійно і при синхронізації бази даних змушені покладатися на full nodes. З перерахованих вище базових функцій повноцінно можуть забезпечити тільки доступ до блокчейну, тому їх часто встановлюють користувачі, які не бажають покладатися на сторонню інфраструктуру під час взаємодії з мережею. Головна перевага в низьких технічних вимогах і простому запуску. Легкі вузли, підтримуються практично всіма блокчейнами.
• Повні ноди (full nodes): на відміну від легких нод, зберігають всю історію транзакцій, що розширює можливості для взаємодії з блокчейном. Повні ноди зі свого боку поділяються ще на кілька підкатегорій:
  • Урізані повні ноди: також зберігають історію, але тільки частково, наприклад, останні 20 GB. Можуть використовуватися як компроміс користувачами, яким мало легкої ноди, але занадто дорого зберігати повну базу даних. Full nodes з функцією pruned (обрізки) підтримує Bitcoin, Ethereum і багато інших мереж.
  • Архівні повні ноди: ці вузли зберігають повну історію транзакцій за весь час існування мережі. Наявність доступу до повної бази даних дає змогу покласти на архівні повні ноди додаткові функції, тому на їхній основі можуть бути запущені:
    • Майнінг ноди: відповідають за опрацювання транзакцій і формування блоків у мережах, що працюють на алгоритмі консенсусу PoW. Майнінг ноди крім стандартної конфігурації повного вузла також мають обчислювальні потужності, необхідні для обробки та хешування транзакцій, наприклад, ASIC. Найпопулярнішими мережами для запуску майнінг нод залишаються Bitcoin (високий вхідний поріг), Dogecoin або Litecoin (вхідний поріг нижчий).
    • Стейкінг ноди: виконують ту саму функцію, що й майнінг ноди, але в мережах з алгоритмом консенсусу PoS. Технічні вимоги для стейкінг нод можуть бути вищими, ніж для базових повних, але основна відмінність у тому, що для їхнього запуску потрібно застейкати певну суму в нативних токенах мережі. Так, будь-хто може запустити стейкінг ноду в мережі Ethereum, якщо заблокує 32 ETH.
    • Authority ноди: це аналог валідаторів для мереж із концепцією PoA (VeChain) або PoSA (Binance Smart Chain). Такі ноди допускаються до обробки транзакцій тільки на основі репутації. Тобто, недостатньо просто купити обладнання, як у Bitcoin або внести заставу, як в Ethereum, потрібно отримати схвалення спільноти, наприклад, у формі голосування.
    • Мастерноди: на відміну від наведених вище прикладів, вони не формують блоки, але можуть виконувати інші завдання. Конкретні права і конфігурація мастернод відрізняються від блокчейна до блокчейна, наприклад, у мережі Dash тільки мастерноди можуть проводити Instant і Private транзакції. Вимоги для розгортання мастернод, як правило, вищі, ніж до повних і також можуть включати стейкінг певної суми.

Також виділяють 2 категорії нод, які не входять до загальної ієрархії:

• Суперноди: у різних джерелах класифікують як різновид повних нод або мастернод із додатковим функціоналом. Суперноди можуть бути потужнішими за звичайні full nodes, що дає змогу забезпечити вищу пропускну здатність або покласти на них спеціальні функції. Ці вузли використовуються здебільшого маловідомими блокчейнами, як Graft, і не набули широкого розповсюдження, оскільки знижують децентралізацію мережі.
• Lightning ноди: спеціальні вузли, що використовуються в рішенні Lightning Network для Bitcoin. Lightning ноди потрібні для запуску та підтримки прямого платіжного каналу між кількома адресами поверх основної мережі Bitcoin. Подивитися запущені Lightning ноди та докладніше дізнатися про них можна тут.

Варто враховувати, що не всі ноди доступні для вільного розгортання. Якщо повну або стейкінг/майнінг ноду можна розгорнути без дозволу, то для запуску майстер- або authority ноди потрібно відповідати додатковим вимогам і пройти процедуру схвалення.

Ноди, клієнти та майнери: у чому відмінність?

У різних гайдах із запуску нод і навчальних матеріалах поняття нода, клієнт і майнер часто використовуються як синоніми. У деяких випадках така заміна виправдана контекстом статті, але це частіше вносить плутанину і збиває з пантелику новачків, тому прояснимо ці поняття:

• Нода: під нодою розуміють виділений сервер із необхідним ПЗ, яке використовується для доступу до блокчейну, синхронізації та зберігання історії транзакцій.
• Клієнт: те саме ПЗ, яке встановлюється на сервер. Клієнт може змінювати конфігурацію ноди, оптимізуючи її для тих чи інших цілей. Наприклад, у мережі Ethereum є клієнти Geth, Nethermind і Besu. Під час встановлення будь-якого з них користувач запускає ноду, але працювати ця нода буде інакше. Різниця полягає в налаштуванні механізму консенсусу, типу синхронізації та інших параметрів.
• Майнер: спеціальна категорія нод у блокчейнах, що працюють на базі Proof-of-Work, яка відповідає за обробку та хешування транзакцій. Саме тому вузол майнерів включає крім стандартного сервера обчислювальні потужності: GPU, CPU або ASIC. Майнер за визначенням є повною нодою, але не кожна повна нода виконує функції майнера.

Проблема розрізнення цих понять спливе при першій же спробі запустити ноду, тому важливо розуміти їх і правильно використовувати під час пошуку інформації або інструкцій.

Что такое майнинг ферма, как начать майнить криптовалюту и сколько придется потратить? Разбираемся…

10.08.2022

14 мин

6714

читати

Які переваги отримує власник ноди

Зазвичай, коли говорять про плюси запуску власного вузла, мають на увазі здебільшого заробіток на обробці транзакцій у PoS та PoW-мережах. Однак, розгортання повної ноди може забезпечити низку додаткових переваг при взаємодії з блокчейном. Серед них:

• Прямий доступ до мережі: при запуску повної або легкої ноди користувач отримує власну інфраструктуру для взаємодії з блокчейном і йому більше не потрібно покладатися на сторонніх постачальників. До свого вузла можна під’єднати всі гаманці, що взаємодіють з мережею, і уникнути перевантажень і збоїв при підвищеній активності на публічних нодах.
• Приватність: ще одним бонусом переходу на власну інфраструктуру є збереження приватності, зокрема, IP-адреси та endpoints. Деякі постачальники RPC збирають цю інформацію, що дає змогу відстежувати зв’язки між гаманцями та фізичне місце розташування користувача.
• Безпечне зберігання приватних ключів: приватні ключі гаманців, запущених на власній ноді, зберігаються на харді цієї ноди, тобто не потрібно довіряти їхнє зберігання третім особам, як у випадку з кастодіальними гаманцями. При цьому отримати доступ до повної ноди зловмисникам складніше, ніж до повсякденного пристрою (ПК, смартфон), на якому можуть зберігатися приватні ключі некастодільних гаманців.

Примітка: кастодіальні гаманці — це різновид гаманців, які зберігають приватні ключі користувача, тобто в теорії можуть здійснювати транзакції без відома користувачами. Так, кастодіальними є гаманці криптобірж. У випадку ж із некастодіальними (MetaMask тощо), приватні ключі зберігаються на пристрої користувача, а не на стороні сервісу.

• Платформа для тестування: розгортання ноди дає змогу ізольовано запускати віртуальну машину, на якій працює блокчейн, тобто тестувати смарт-контракти або dApps без деплою в мейн- або тестнеті. Це важлива перевага для девелоперів, що дає змогу економити на газі та зберігати приватність розробки до певної стадії.

Як можна зрозуміти, навіть без фінансових стимулів в окремих випадках запуск ноди може стати оптимальним рішенням для безпечної та стабільної взаємодії з мережею і зберігання активів.

Заробіток на нодах: можливі витрати та джерела доходу

Тепер до основного питання, що цікавить новачків — скільки можна заробити?

Конкретні цифри наводити складно, оскільки реальний дохід залежить від великої кількості непередбачуваних чинників, але розберемо, які вкладення потрібні для запуску ноди й звідки може отримувати дохід оператор. Почнемо з доходу:

• Нагороди від проєктів: актуально для користувачів, які запускають ноди нових проєктів на етапі тестнету або раннього мейннету. Розробники часто анонсують винагороджувані програми для операторів вузлів або валідаторів, щоб стимулювати зростання мережі в перший час після запуску.

Важливо: розмір таких нагород може відрізнятися від проєкту до проєкту і не завжди дозволяє покрити витрати на обслуговування вузла. Як і у випадку з дропхантингом — це високоризикова активність.

• Комісія за обробку транзакцій: спосіб заробітку для майнерів або стейкерів. Розмір доходу тут також складно прогнозувати, оскільки для PoW мереж він залежить від потужності обладнання, а для PoS від розміру стейка. Загалом, що більші вкладення, то вищий потенційний дохід.

Примітка: розрахувати приблизний дохід від майнінгу або валідації транзакцій можна через спеціальні калькулятори. Ось приклади таких сервісів для Ethereum, Polkadot та Bitcoin. Але потрібно робити поправку на ринкову ситуацію і доларову вартість активу.

• Отримання делегації: опція делегування активів доступна в багатьох PoS і гібридних блокчейнах, як, наприклад, Solana або Tezos. Вона дозволяє користувачам передати свої активи оператору вузла-валідатора в обмін на частину його доходу від оброблення транзакцій. Так, наприклад, користувачі Solana можуть заробити 7% APY за делегування своїх коштів валідаторам.

Для власника ноди це можливість збільшити шанс бути обраним як валідатор (безпосередньо залежить від розміру стейка) і, відповідно, отримати більше доходу від комісій. Крім того, оператори нод стягують з делегаторів невелику плату за надані послуги (так, у Solana валідатори забирають від 0% до 100% доходів делегаторів). Тобто, чим більше делегацій вдасться залучити, тим вищим буде потенційний заробіток.

Це не дуже актуально для пересічних користувачів, оскільки одинаку важко отримати великі делегації: потрібна команда, безпека і довіра. Але завжди є винятки.

• Заробіток на наданні інфраструктури: оскільки користувачі без нод змушені покладатися на постачальників інфраструктури, оператори нод можуть надавати публічний або приватний доступ до блокчейну через свій вузол на платній основі.

Як і у випадку з делегаціями, це кейс скоріше для команди, ніж окремого користувача, оскільки передбачає запуск повноцінного бізнесу з усіма наслідками, що випливають з цього.

Але, як і будь-яке підприємство, запуск ноди потребує початкових інвестицій. Основними категоріями витрат на старті є:

• Устаткування: для розгортання ноди використовуються dedicated сервери, а також VPS. Чим вищі технічні вимоги до вузла і чим більше вузлів планує запустити користувач, тим дорожче обійдеться оренда або купівля обладнання. У разі використання фізичного сервера також будуть потрібні додаткові витрати на обслуговування. Детальніше про це ми поговоримо в наступному розділі.
• Стейк: початкові інвестиції для PoS валідаторів включають стейк, необхідний для запуску ноди. У теорії ця сума не належить до витрат, оскільки за нормальної роботи валідатора її можна буде анстейкнути після зупинки вузла.

Однак тут потрібно враховувати ризик слешинга (хоч він використовується і не у всіх мережах) — частина стейка може бути списана як штраф у разі тривалих збоїв у роботі ноди. Іноді ці збої не залежать від оператора вузла: вимкнення енергії, проблеми на стороні хостингу або інтернет-провайдера.

• Зарплати: це також опціональна стаття витрат, для тих, хто планує запустити кілька нод або не має наміру самостійно займатися їхнім розгортанням і обслуговуванням. У такому разі потрібно найняти одного або декількох фахівців, які стежитимуть за станом вузлів (оновлення, залізо, підключення тощо).

Важливо: запуск і підтримка ноди також пов’язані з ризиками, які можуть вплинути на суму винагород і капіталовкладення: різка зміна ринкових умов, технічні проблеми або атаки на мережу. Усе це може ускладнити отримання винагород, вимагати додаткових вкладень або зовсім призвести до збитків.

Щоб мінімізувати ризики, валідатору-початківцю рекомендується здобути необхідну освіту і підготовку в галузі блокчейн-технологій. Крім того, варто розглянути можливість роботи з кількома нодами від різних проєктів і блокчейнів, щоб хеджувати ринкові ризики та отримати більший досвід.

Не сприймайте успіхи чи невдачі інших людей як приклад. На ринку було багато проєктів, у яких власники нод без особливих витрат отримували непоганий заробіток, але не менше було і таких, що принесли тільки збитки. Крипта динамічна і непередбачувана, а кожен випадок унікальний, тому важливо провести глибокий аналіз і володіти необхідними знаннями, перш ніж вкладати ресурси.

Запуск і обслуговування ноди

Тепер переходимо від теоретичної до практичної частини гайда. Новачкам варто на цьому моменті зупинитися і заздалегідь ознайомитися з основами роботи блокчейна та алгоритмами консенсусу, щоб краще розуміти, які можливості та ризики можуть виникнути під час роботи з нодами. Також потрібне базове розуміння роботи Linux і командного рядка. Якщо у вас уже є необхідна підготовка — рухаємося далі.

Розгортання ноди

Перший запуск і налагодження ноди — найскладніший етап для новачків. Щоб спростити його розуміння, представимо процедуру розгортання у вигляді декількох етапів:

Крок 1: підготовка — включає ознайомлення з технічними вимогами до обраної ноди і вибір хоста. Технічні вимоги публікуються, як правило, на офіційному сайті проєкту або в окремому розділі для операторів нод. Ось, наприклад, рекомендовані характеристики для обладнання під ноду Ethereum:

На основі цих даних можна приступати до вибору хоста. Це може бути як виділений (dedicated) сервер, так і VPS або самостійне рішення: домашній сервер на базі стандартного обладнання або, наприклад, RaspberryPi.

Найпопулярніший варіант все ж таки оренда хоста, оскільки менше проблем і витрат на обслуговування обладнання. Крім того, хостинг-провайдери забезпечать стабільну роботу обладнання без участі користувача. Список найбільш популярних провайдерів:

• Hetzner: німецький хостер без обмежень за гігабітним каналом. Однак у проєктів не завжди однозначне ставлення до Hetzner через низьку децентралізацію, оскільки більша частина нодраннерів тримають сервери саме на цьому хостері. Крім того, використання хостів для криптовалютних проєктів заборонено правилами сервісу, тому ноду можуть зупинити в будь-який момент. Найдоступніший і оптимальний за якістю варіант, але з ризиком.
• Vultr: порівняно дорогий, але зручний і надійний сервіс. За реферальним посиланням дають 100$ на місяць, тож новачки можуть встановити свою першу ноду з використанням бонусного балансу. Оплата погодинна, що дає змогу швидко розгорнути рішення або ноди на короткий термін.
• DigitalOcean: американський сервіс, основний плюс якого у швидкому розгортанні та погодинній тарифікації. За реферальним посиланням дають 100$ на 2 місяці, тож можна використовувати як аналог Vultr або якщо буде потрібен другий тестовий сервер.
• Mevspace: польський хостер із доступними цінами на готові стандартні конфігурації. Однак періодично простежуються збої в роботі, тому краще використовувати тільки для тестових мереж із низькими вимогами.
• OVH: старий надійний хостер, дорожчий за Hetzner, але дешевший за інших. Нарікань від нодоводів немає, працює здебільшого відмінно, але не рекомендується брати сервери в Польщі через проблеми з підключенням.
• Google Cloud: улюбленець шанувальників безкоштовних опцій і експертів різних напрямків, але не найкращий варіант для початківців-нодраннерів через складність встановлення. Вимагає навичок і знань для роботи. Основна перевага в тому, що видають 300$ на тестування, що дає змогу безкоштовно підтримувати ноду деякий час.

AWS, Azure та інші хмарні рішення використовуються рідко, оскільки це дорого і неефективно через низьку якість дисків і, відповідно, швидкість запису/читання даних — критично важливий параметр для блокчейн ноди.

Під час вибору хоста насамперед потрібно тестувати швидкості дисків. Для більшості випадків вистачає бенчмарка YABS, який запускається командою `curl -sL yabs.sh | bash -s — -ig`. Дивитися потрібно 4к блоки. Допустимий діапазон швидкості — від 150 Мбіт до 500 Мбіт, з чим цілком справляються SSD. Якщо потрібна більша швидкість, потрібно шукати сервер з HVMe. Що стосується HDD, то їх можна частково використовувати для під час запуску архівних для зберігання повної історії мережі.

До речі, подивитися чим користуються валідатори мереж, що входять до Cosmos Hub можна тут:

Крок 2: встановлення софту — для встановлення і налагодження ноди достатньо базових знань Linux і вміння користуватися пошуковиком. Також потрібно освоїти навички використання командного рядка. В іншому інструкції від розробників щодо запуску нод здебільшого коректні й потрібно просто правильно їх дотримуватися. Ось як може виглядати гайд зі встановлення на прикладі ноди Bitcoin:

Складніше буде з проєктами на етапі розробки або тестнету — їхні інструкції часто можуть бути неповними або під час їхнього виконання можуть виникнути непередбачувані помилки, тож доведеться часто спілкуватися з командою та досвідченими нодраннерами. Але загалом принцип той самий.

Доповнюйте документацію від розробників гайдами та посібниками від команди Nodes.Guru. У своєму каналі вони публікують докладні інструкції та рекомендації щодо запуску нод у тій чи іншій мережі. Для новачків це опція легкого старту, а досвідчені нодраннери зможуть знайти своє коло спілкування.

Крок 3: моніторинг працездатності — після розгортання ноди й синхронізації бази даних потрібен подальший моніторинг стану вузла і підтримка стабільної роботи. Для відстеження працездатності можна використовувати такі інструменти:

• Zabbix: легке рішення з відкритим вихідним кодом для моніторингу стану підключення і додатків за найрізноманітнішими параметрами.
• Grafana: веб-додаток для аналітики та інтерактивної візуалізації. Надає діаграми, графіки та оповіщення.
• Tenderduty: інструмент для валідаторів нод tendermint. Стежить за коректною роботою валідатора та автоматично надсилає сповіщення.

Щоб бути в курсі новин і змін, приєднуйтесь до спільнот, присвячених даній тематиці та конкретним проєктам. Так ви зможете оперативно отримувати інформацію, розв’язувати проблеми, що виникають, спільно з іншими учасниками та ділитися своїм досвідом.

Безпека ноди

Після запуску ноди не менш важливо захистити її від атак, націлених на блокування роботи вузла або отримання контролю над ним. Це критично важливий компонент для валідаторів, які зазнають фінансових втрат у разі збоїв і незвичайної поведінки ноди. Можливі вектори атак на ноди, розгорнуті на Linux-системах, включають:

• DDoS;
• брутфорс;
• соціальна інженерія.

Тепер докладніше про кожну загрозу. Під час DDoS-атаки зловмисник посилає безліч запитів із метою забити вузол і довести його до непрацездатності. Базовий захист від DDoS включає firewall, а також sentry ноди. Останні передбачають розгортання мережі sentry нод, з якими валідатор може спілкуватися, не розкриваючи свою адресу. Самі sentry ноди постійно підключені до мережі та синхронізовані. Цей тип нод доступний у таких мережах, як Polygon, Cosmos, а також Sui (у майбутньому).

Примітка: зазвичай хостери блокують такий трафік і повідомляють у разі DDoS-атак (у деяких випадках під час DDoS-атаки може бути заблоковано хост користувача). Але загалом DDoS атака на валідаторів і тим більше на звичайні ноди малоймовірна через дорожнечу.

Інший вектор атаки — брутфорс, тобто спроба отримати контроль над нодою через підбір даних для доступу. Формула для виключення брута досить проста: вимкнення рута + нестандартний логін + складний пароль. Також можна встановити Fail2ban зі стоковою конфігурацією для захисту сервера.

Ну і більш витончений спосіб захоплення ноди — соціальна інженерія. Тобто, коли оператора переконують під будь-яким приводом встановити стороннє ПЗ або передати свої дані для доступу до вузла. Найпоширеніший інструмент для цього — боти-установники:

Користувачеві пропонують зручний софт, який сам автоматично розгорне і налаштує ноду.

Новачки, які часто відчувають труднощі з командним рядком та іншими кроками зі встановлення, шукають подібні рішення, але ризик дуже високий. Ми рекомендуємо уникати встановлення стороннього софту за будь-яких обставин!

Для валідаторів у Cosmos-мережах

Для захисту та безперебійної роботи валідаторів у Cosmos-мережах також можна використовувати remote signer — софт, що встановлюється на сторонньому сервері та використовується для підпису блоків. До remote signer підключається кілька нод, тому навіть якщо основний валідатор постраждає або відключиться, робота продовжиться через інший синхронізований вузол. Єдиний ризик remote signer — відмова сервера, на якому він запущений. У такому разі можна скористатися Horcrux.

Horcrux — remote signer, який встановлюється на кілька серверів (від 3 і будь-яка непарна кількість, тобто 3/5/7/9). Під час його використання приватний ключ для валідації розбивається на n частин (за кількістю нод) і для того, щоб валідатор продовжував підписувати блоки, потрібно, щоб 2 із 3 серверів залишалися доступними. Це означає, що в разі відмови одного remote signer сервера валідатор все одно зможе підписувати блоки.

Важливо: remote signer не актуальний для мереж зі швидкими блоками (наприклад, Sei), оскільки викликає затримки, через які валідатор просто не встигає підписувати блоки. Крім того, всі ці інструменти у вигляді готового софту доступні тільки в Cosmos-мережах. Для L1-блокчейнів їх просто немає.

Якщо у вас залишилися питання щодо забезпечення безпеки та конфіденційності вузла, отримати докладні відповіді можна у команди Nodes.Guru. Хлопці на практиці стикалися з різними типами атак і знають як від них захиститися.

Особливості запуску нод у тестнеті

Нодраннери-початківці можуть отримати перший досвід, запускаючи ноди в тестнеті. З технічної точки зору відмінності несуттєві, але це дещо простіше і тягне за собою менше фінансових ризиків.

Під час запуску тестових нод потрібно пам’ятати, що головна мета тестнету — провести пробні запуски мережі, перевірити, наскільки вона в принципі працездатна, і сформувати стартовий набір вузлів. Цим обумовлені ключові відмінності між нодами основної та тестової мережі:

• Не потрібен початковий стейк для запуску валідатора: часто від тестових валідаторів взагалі не вимагають заставу, а якщо вимагають то у вигляді тестових токенів, які не мають реальної цінності. Це знижує стартовий вхідний поріг і потенційні втрати.
• Вимоги до стандарту роботи нижчі: якщо в мейннеті валідатор зобов’язаний забезпечити безперебійну роботу вузла 24/7 і зазнає фінансових втрат у разі недотримання цих умов, то в тестнеті санкції за порушення режиму роботи не застосовуються. Однак це може вплинути на репутацію оператора, вузол якого можуть просто не допустити до наступного етапу тестування.
• Часті оновлення: на етапі тестнету мережа ще перебуває в розробці, тому клієнти нод оновлюються набагато частіше, ніж із мейннетом, і не завжди ці оновлення проходять гладко: помилки, вильоти, криві інсталятори тощо. У цьому плані новачкам може бути навіть складніше, ніж у мейннеті, де все вже більш-менш налагоджено і працює стабільно.

Крім того, якщо користувач зацікавлений у проєкті та планує підтримувати розгорнуту ноду в довгостроковій перспективі, запуск на етапі тестнету дасть змогу заздалегідь визначити та опрацювати проблеми, пов’язані з роботою валідаторів та інших вузлів.

Активна участь у тестнеті також дає змогу заробити репутацію і довести надійність вузла, тому після переходу в мейннет раннім операторам простіше отримати права валідатора та інші переваги.

Заключення

Ноди — основа будь-якого блокчейна. Усі це знають, але мало хто розуміє, як запускати власні вузли для перевірки транзакцій, зберігання даних або доступу до блокчейну. Тим часом розгортання та підтримка власної ноди надає криптанам не лише досвід взаємодії з децентралізованими мережами на глибокому технічному рівні, а й відкриває нові можливості для заробітку та інтеграції в криптоспільноту.

Ми зібрали в цьому гайді базову теоретичну та практичну інформацію з нодраннінгу, щоб показати, що насправді нодраннінг не таке складне завдання, як здається збоку. Так, це важче, ніж полювання за дропами або мінт NFT під фліп, але трохи терпіння, базові навички роботи з консоллю й уміння слідувати інструкціям допоможуть вам вирішити 90% проблем.

Стаття створена спільно з Nodes.Guru. Ці хлопці запустили не один десяток нод у найрізноманітніших мережах і готові ділитися своїми знаннями та досвідом. Приєднуйтесь, запитуйте і використовуйте досвід інших і ваша перша нода з’явиться швидше, ніж на ринку почнеться напад FOMO від наступного дропу!

Для кращого засвоєння матеріалу рекомендуємо подивитися відео на цю тему:

Буде цікаво

Что такое ноды и тестнеты? Полезности от Nodes.Guru

05.05.2022

15 мин

7849

читати

Що таке транзакції в блокчейні? Розбираємося, як це влаштовано

28.09.2023

14 хв

5196

читати