Що таке фіатна валюта: як вона влаштована і як працює?

Що таке фідуціарні гроші?

Фідуціарні або фіатні гроші (фіат) — це законні платіжні засоби, номінальна вартість яких визначається, забезпечується і гарантується державним регулятором, який їх випустив. Більшість сучасних валют є фіатними, зокрема гривня, долар США та євро.

Фіат — незабезпечена валюта, за якою не стоять матеріальні або цифрові активи. Сама по собі вона не має внутрішньої цінності, але набуває її, оскільки користувачі та власники довіряють емітенту — уряду.

Ця особливість відображена в самій назві терміна. Слово «фіатний» походить від латинського fiat (декрет або вказівка), слово «фідуціарний» — від fiducia (довіра).

До фіатної валюти належать не тільки паперові банкноти й металеві монети, а й віртуальні гроші (наприклад, ті, що зберігаються на банківській картці), а також цифрові валюти центральних банків (CBDC).

Вартість фіата визначається розвитком та ефективністю управління економікою країни, яка його випускає.

Роль фіатних грошей у світовій економіці

Гроші забезпечують розподіл товарної маси в економіці та є засобом розподілу матеріальних благ у суспільстві.

На фідуціарних грошах також базуються інструменти проведення монетарної політики держави. Це комплекс заходів, спрямованих на досягнення певних економічних цілей на кшталт фінансової та цінової стабільності.

Крім цього, наявність фіатної валюти є необхідною умовою забезпечення товарного обміну, зокрема в міжнародній торгівлі.

Фіат ефективний, якщо здатний виконувати основні функції державної грошової одиниці:

• засіб платежу;
• міра вартості;
• засіб обігу;
• засіб накопичення вартості;
• засіб транскордонних розрахунків.

Історія виникнення фіатної валюти та розвиток грошей

Спочатку торговельні та інші операції здійснювалися в основному за допомогою натурального обміну (бартеру) — замість грошей використовували різні продукти та предмети. Пізніше на зміну подібним товарам прийшли дорогоцінні метали, а потім і монети з міді, срібла або золота.

З виникненням перших банків з’явилися так звані кредитні гроші. Вони являють собою боргові зобов’язання кредитних організацій, які можна обміняти на повновагі монети. Їх цінність забезпечена активами банку-емітента.

У процесі еволюції інструментів розрахунку виникли фіатні гроші. Перша спроба ввести їх в обіг зафіксована ще в третьому столітті. Однак близький до сучасного фіат з’явився в Китаї в епоху династії Тан (восьме століття).

Масовий перехід до емісії фідуціарних грошей відбувся після краху Бреттон-Вудської системи 1971 року. На тлі Великої депресії уряд Сполучених Штатів відмовився обмінювати золото за фіксованим курсом — відбулася відв’язка долара США від дорогоцінного металу.

Причиною події багато хто називає невідповідність реальної купівельної спроможності американської національної валюти відносно декларованого золотого паритету. Серед інших чинників — тривалі періоди дефіциту платіжного і торгового балансів США.

1973 року на Ямайській міжнародній конференції «золотий стандарт» як загальноприйнятий варіант забезпечення державних валют перестав існувати. З цього моменту всі обмінні курси на міжнародному валютному ринку встановлюються залежно від балансу попиту і пропозиції.

Грошова маса і грошові агрегати

Грошовамаса — сукупний обсяг грошей, що знаходяться в економіці тієї чи іншої країни в певний момент часу. Крім готівкових і безготівкових грошей, ця множина включає кошти, що зберігаються на банківських рахунках і депозитах, а також оформлені у вигляді чеків, векселів, облігацій та інших грошових сурогатів.

Грошова маса характеризується грошовими агрегатами — типами грошей, що відрізняються один від одного ступенем ліквідності. Вони об’єднані в ієрархічну структуру. Це означає, що кожен наступний агрегат містить у собі попередній.

Загальноприйняте позначення агрегату — латинська літера M. У різних країнах розраховують різні типи грошової маси. Наприклад, Національний Банк України використовує таку класифікацію:

• M0 — готівкові кошти в обігу поза депозитами корпорацій;
• M1 — агрегат M0 і переказні депозити в національній валюті;
• M2 — включає M1, а також переказні депозити в іноземній валюті та інші депозити;
• M3 — агрегат M2 плюс цінні папери (за винятком акцій).

Що таке інфляція?

Інфляція — процес знецінення грошей, падіння їхньої купівельної спроможності через різні чинники на кшталт надмірної емісії. Термін також можна визначити як стійке зростання цін на товари та послуги.

Гіперінфляція — це інфляція, що відбувається з надзвичайно високими темпами. Процес підриває одну з фундаментальних функцій грошей — збереження вартості.

Переваги та недоліки фіатних грошей

У фіатної системи є свої переваги та недоліки. З одного боку, вона відкриває широкий спектр можливостей для реалізації регуляторами монетарної політики. З іншого — створює ризики інфляції та не є надійним інструментом захисту економіки.

Оскільки фіатні гроші не є дефіцитним ресурсом, центральні банки можуть досить вільно контролювати їхню пропозицію. Це дає змогу керувати різними параметрами економіки, включно з процентними ставками.

Одним з основних інструментів контролю є програма кількісного пом’якшення (quantitative easing; QE). Захід застосовується в періоди рецесії й передбачає вливання додаткової ліквідності на ринки шляхом придбання активів у фінансових організацій державою.

QE дає змогу збільшити резерв грошей в економіці для пом’якшення монетарної політики та збереження процентних ставок на цільовому рівні.

Емісія фіатної валюти — більш доступний і дешевий процес порівняно із забезпеченими грошима. Інструмент дозволяє регуляторам діяти оперативно в періоди кризи. У свою чергу користувачі отримують зручний засіб здійснення розрахунків.

Водночас фідуціарні гроші менш стабільні, ніж валюта, прив’язана до золота або інших дефіцитних активів. Через свою природу фіат також схильний до цілої низки ризиків.

Довіра до емітента є фундаментальною основною фіатної валюти. Якщо довіра до уряду або економіки слабшає, вартість таких грошей падає. При зростанні безробіття, збільшенні державного боргу або політичних потрясінь глобальна вартість грошової маси зменшується.

Крім того, через необмежену пропозицію використання фідуціарних грошей тягне за собою ризики появи «бульбашок» і гіперінфляції. Це може призвести до краху економічної системи.

Тенденції розвитку фіата: цифрова трансформація

Повсюдна цифровізація торкнулася і фіатних грошей. На зміну паперовим банкнотам приходять віртуальні форми валют — споживачі дедалі частіше використовують банківські картки та безконтактні способи оплати.

Однією з основних форм грошей у майбутньому може стати цифрова валюта центрального банку (CBDC) — це цифрове зобов’язання монетарного регулятора, номіноване в національній грошовій одиниці, що виконує всі основні функції грошей.

Потенційною альтернативою фіату дехто вважає криптовалюти. Обидва класи активів не забезпечені фізичними товарами — їхня вартість базується на довірі користувачів і власників. У першому випадку йдеться про довіру до емітента (центрального банку), у другому — про довіру до протоколу.

На цьому подібності інструментів закінчуються.

Децентралізація та інклюзивність

У той час як фіат суворо контролюється урядами й центральними банками, криптовалюти здебільшого децентралізовані. Останнє зумовлено тим фактом, що в їхній основі лежить технологія блокчейн.

Застосування розподіленого реєстру обумовлює й іншу відмінну рису — криптовалюти інклюзивні. За наявності інтернету доступ до публічних мереж може отримати будь-хто.

Механізм емісії

Важлива особливість молодого класу цифрових активів — відмінний від фіата механізм емісії. Біткоїн і більшість інших криптовалют мають контрольовану й обмежену пропозицію. Їх не можна «створити з нічого». А отже, користувачі можуть прогнозувати, скільки внутрішньомережевих одиниць розрахунку буде створено або знищено.

Відсутність посередників

Для взаєморозрахунків користувачам криптовалют не потрібні посередники у вигляді банків або інших фінансових організацій. Для здійснення транзакції достатньо знати адресу одержувача платежу і заплатити комісію за її проведення.

Висновок

Фіатна валюта не забезпечена фізичними або цифровими активами, а її цінність базується на довірі користувачів і власників до емітента — держави.

Водночас фідуціарні гроші відіграють важливу роль у світовій економіці та є одним з основних інструментів проведення монетарної політики грошово-кредитними регуляторами.