Віталік Бутерін розповів про класифікацію L2-рішень
- Співзасновник Ethereum опублікував нову статтю.
- У ній він розмірковує про класифікацію L2 і методи їхнього підключення до L1.
Співзасновник Ethereum Віталік Бутерін запропонував своє бачення класифікації рішень другого рівня (L2) у новій статті.
«L2-екосистема Ethereum в останній рік стрімко розширювалася. Екосистема роллапів EVM, до якої традиційно входять Arbitrum, Optimism і Scroll, а останнім часом — Kakarot і Taiko, швидко зростає, роблячи великі успіхи у сфері безпеки. […] Ми бачили, як команди, що розробляють сайдчейни, починають створювати ролапи (Polygon), L1-рішення, які прагнуть стати валідіумами (Celo), і абсолютно нові продукти (Linea, Zeth)», — підкреслив Бутерін.
Це рішення для масштабування Ethereum, яке використовує доступність даних і обчислень поза ланцюжком і призначене для підвищення пропускної спроможності завдяки обробці транзакцій поза мережею.
Подібно до zk-Rollups, валідіуми публікують ZKP-докази для перевірки офчейн-транзакцій. При цьому ланцюжок валідіума керується смартконтрактами, розгорнутими в мейннеті Ethereum.
На думку Бутеріна, поточна тенденція розвитку сегмента L2-рішень призвела до певної «розмитості» понять. Ба більше, він вважає, що в майбутньому ця практика збережеться з огляду на певні чинники:
- деякі L1-мережі пізніше можуть перетворитися на L2-рішення поверх Ethereum;
- частина централізованих проєктів вивчає можливості блокчейну для забезпечення клієнтам певних «гарантій безпеки». Однак вони потребують лише «проміжного» рівня децентралізації;
- нефінансові додатки, ігри та соціальні мережі тяжіють до децентралізації, але їм необхідний «проміжний» рівень безпеки.
Однак, зі слів Бутеріна, тут виникає певна проблема. Якщо користувачі Ethereum готові платити невелику комісію за використання роллапів, то всі інші, незнайомі зі світом блокчейну, — ні.
На тлі цього виникає питання, на який компроміс готові піти подібні централізовані проєкти та невеликі додатки?
Роллапи, валідіуми та автономні системи
На думку Бутеріна, одне з основних питань є гарантія повернення переданого в L2 активу назад в основну мережу. Він пояснив, що різні системи вирішують проблему по-різному:
- роллап. Дані зберігаються на L1, використовуються докази з нульовим ступенем розголошення. У цьому разі користувач завжди може повернути актив з L2 на L1. Однак цей тип системи пов’язаний з високими витратами;
- валідіум. Дані зберігаються на сервері або в окремій системі. Для доказу використовуються тільки ZK-SNARKS. Активи можуть бути втрачені, але не вкрадені;
- без підключення. Дані зберігаються в окремій мережі або на виділеному сервері. Необхідність довірити кошти одній людині або групі. Низькі витрати.
Однак, за словами Бутеріна, це спрощена класифікація. Вона не включає певні проміжні варіанти, вибір між якими обумовлений двома основними факторами:
- доступність даних Ethereum;
- специфіка конкретного застосунку.
Як приклад він наводить таку схему:
Довірче читання Ethereum
Тут Бутерін розглядає ще одну форму з’єднання — коли мережа здатна стежити за зміною стану базового блокчейну. На думку автора, це вкрай цінно з двох основних причин:
- мінімізація ризиків, пов’язаних із підключенням токенів до цього верхнього ланцюжка;
- гаманці, створені на базі стандарту абстракції облікових записів, зможуть безпечно зберігати активи в цій мережі.
Чи може ланцюжок стати валідіумом за допомогою моста?
Бутерін вважає, що це «майже достатнє» рішення в разі використання мостових контрактів із двосторонньою перевіркою. Однак у разі появи «виняткового» збою єдиною гарантією залишиться соціальне зобов’язання — форк при виході з ладу основної мережі.
Висновки
Бутерін виділив два основні аспекти «підключеності» ланцюжка до мережі Ethereum:
- безпека виведення коштів у L1;
- безпека читання L1.
На думку Бутерина, обидва ці критерії, а також проєкти, які їх дотримуються, мають власну цінність. В окремих випадках додаток може пожертвувати більшою безпекою на догоду масштабованості. Для інших ціннішим видається тісний взаємозв’язок з основною мережею.
