«Вища» ступінь еволюції: як змінювалася концепція аірдропів і що на неї чекає в майбутньому
Перший у криптовалютній індустрії аірдроп провів протокол AuroraCoin у березні 2014 року. Команда хотіла поширити токени AUR серед жителів Ісландії, щоб стимулювати їхнє використання як платіжного засобу.
У 2020 році децентралізована біржа Uniswap провела перший ретродроп, що дав змогу одночасно винагородити спільноту і розподілити токен управління UNI серед великої кількості людей.
До 2024 року аірдропи стали найпопулярнішим інструментом для запуску токенів і залучення користувачів, а «полювання» за винагородою, яку отримують у межах цих кампаній, перетворилося на професійну діяльність.
Ринок пройшов шлях від безоплатних аірдропів «вдячності» до фармінгу поінтів, завищених очікувань користувачів і боротьби з мультиаккаунтингом. Команда Incrypted розібралася, як змінюється ця концепція, навіщо розробники ускладнюють критерії для одержувачів токенів і чи допомагає це досягти бажаного результату.
Історія еволюції аірдропів
Аналітики Delphi Digital вважають, що аірдропи еволюціонували одразу в кількох напрямках. Однак у контексті самого механізму розподілу алокацій сформувалося чотири основні паттерни: на основі участі, категорій користувачів, цінності дій і системи поінтів. Нижче ми детальніше розглянемо кожен із них.
Класичні ретродропи
Одним із перших проєктів, що використовували аірдроп для заохочення спільноти та розподілу токенів, стала децентралізована біржа Uniswap, яка анонсувала кампанію у вересні 2020 року. Подія вирізнялася тим, що:
- користувачі заздалегідь не знали про плани розробників;
- нагороду отримало 90% адрес, які хоча б одного разу взаємодіяли зі смартконтрактом протоколу.
Це зробило Uniswap канонічним прикладом ретродропа, за якого токени слугують інструментом заохочення, але не є стимулом для взаємодії, оскільки будь-яка активність винагороджується постфактум.
Мінімальна нагорода для користувачів Uniswap становила 400 UNI, що на момент запуску торгів оцінювалося приблизно в $1400.
Розподіл за категоріями користувачів
Це складніша модель розподілу, яка передбачає поділ користувачів на кілька категорій залежно від їхньої активності та наданої проєкту цінності. При цьому дотримується основне правило ретродропів — відсутність попередніх обіцянок щодо запуску або роздачі токена.
Одним із найвідоміших прикладів такого розподілу є кампанія від Aptos. Розробники розділили аудиторію на дві групи:
- користувачі, які подали заявку на участь у тестовій мережі в якості валідатора, отримали по 300 APT;
- учасники мінту NFT з колекції APTOS:ZERO в тестнеті отримали по 150 APT.
У грудні 2023 року протокол ліквідного стейкінгу Solana Jito використовував модифіковану версію цього підходу, розділивши учасників на кілька категорій, а потім додавши систему рівнів у кожній із них.
Розподіли на базі цінності дій
Дещо інший підхід використали команди L2-проєктів Arbitrum та Optimism у 2023 році. Вони запровадили категорії дій, кожна з яких передбачала певну кількість токенів як винагороду. Це створило гнучкішу модель розподілу, у якій розмір алокації для кожного учасника залежав від його ончейн-активності.
Аірдроп Arbitrum примітний ще й тим, що команда проводила скоринг адрес за допомогою поінтів, які потім конвертували в токени. Однак дані про систему не розкривалися публічно, тому користувачі не могли заздалегідь визначити, які дії потрібно виконувати і як вони оцінюються.
Розподіли на базі поінтів
Ще один спосіб розподілу — програми балів або поінтів (point-based programs). Цей механізм передбачає кампанію із залучення користувачів, під час якої активні адреси отримують бали за вчинення тих чи інших дій.
При цьому учасники заздалегідь знають, скільки поінтів і за які дії отримують, а розробники можуть динамічно змінювати розмір нагороди, встановлюючи таким чином пріоритетність того чи іншого виду активності.
Сам механізм конвертації поінтів у токени, як і курс обміну, встановлюється командою і може комбінуватися з розглянутими вище рішеннями. Наприклад, у рамках кампанії протоколу Renzo користувачі заробляли бали, а розподіл токенів відбувався за рівнями.
До числа проєктів, що використовують програми поінтів, входять Blast, Ethena, EigenLayer і більшість інших нових протоколів. Стрімке поширення цієї моделі у 2024 році фактично витісняє ретродропи із заздалегідь невідомими умовами.
У розмові з Incrypted представник HOT Protocol зазначив, що концепція аірдропів продовжує еволюціонувати. За його словами, модель залишається важливим інструментом, хоч і в зміненій формі — проєкти все ще експериментують із форматом.
У пошуках балансу
На перший погляд, команди прагнуть змінити механізм, щоб забезпечити більш справедливий розподіл заохочень пропорційно внеску кожного користувача:
- команда Uniswap провела ретродроп для 90% адрес, які хоча б один раз взаємодіяли з протоколом, відсіявши тільки найнезначніші транзакції;
- розробники Jito ввели систему рівнів, щоб активніші адреси змогли отримати більше токенів;
- в Optimism розвинули цей підхід, визначивши розмір розподілу для кожного гаманця на основі його дій.
У теорії ці механізми орієнтовані на скорочення кількості незадоволених користувачів і формування сильнішої та здоровішої спільноти. Однак для досягнення цих цілей необхідно, щоб аудиторія сприймала аірдропи як нагороду за надану цінність, але не заохочення взаємодіяти з платформою.
Приклад — кросчейн-протокол Wormhole, який розподілив токени в березні 2024 року без попередньої маркетингової кампанії. Оскільки в цьому випадку зростання аудиторії було органічним — люди цікавилися продуктом — аірдроп практично не вплинув на розмір користувацької бази і, як наслідок, обсяг транзакцій в екосистемі.
Не скоротилися й обсяги транзакцій, проведених через найбільший кросчейн-міст протоколу — Portal.
Ситуація почала змінюватися після кампаній Aptos, Optimism і Arbitrum, що пройшли з порівняно невеликим часовим розривом і відзначилися щедрою винагородою.
Випадково чи свідомо команди цих проєктів зміцнили в спільноті впевненість у тому, що кожен новий застосунок має запустити токен і провести його розподіл, сформувавши таким чином концепцію «аірдропів за замовчуванням».
Зміну сприйняття наочно демонструє ситуація з Arbitrum. Команда проєкту кілька разів заявляла про відсутність планів щодо запуску токена, однак на тлі дій розробників Aptos і Optimism, спільнота зберігала впевненість у тому, що проєкт піде тим самим шляхом. І, зрештою, мала рацію.
Іншим прикладом є Sui — проєкт зіткнувся з невдоволенням користувачів після відмови від аірдропу на користь токенсейлу.
Ймовірно, основна причина появи концепції «розподілів за замовчуванням» полягає в тому, що вони ефективніше вирішують проблему «холодного старту». Активність аудиторії істотно підвищується, якщо люди впевнені в майбутній нагороді, а ретродропи цієї впевненості не дають. Утім, також зростає ризик корупції стимулів, оскільки пріоритетною стає винагорода, а не сам продукт.
У аірдропів схожі або навіть ідентичні з фармінгом цілі — залучення активності користувачів у протокол та їхня інсентивізація. Ключова відмінність у тому, що ретродропи проводять на основі історії, а фармінг — у реальному часі.
Міні здається, що це два основні механізми, і розробники використовують обидва, тому що на початку часто буває, що проєкт має активність, має користувачів та якийсь певний успіх, і тільки потім з'являється токен. І щоб якось заохотити ранніх учасників, робиться роздача. Але цілі, в принципі, дуже схожі.
Переваги та недоліки цього підходу наочно демонструє розподіл від ZKsync, проведений у червні 2024 року після тривалих зусиль із залучення аудиторії. Наприклад, кількість нових транзакцій після аірдропу почала різко знижуватися, сягнувши на момент написання позначки в 320 000, що приблизно в п’ять разів менше, ніж у перший день кампанії.
Після розподілу токенів скоротився й обсяг заблокованих у смартконтрактах проєкту коштів (TVL). Однак це зниження відбулося в рамках загального спадного тренда.
Перехід до програм поінтів остаточно закріпив такий утилітарний підхід, залишивши в минулому ретроспективність винагороди. Тепер учасники заздалегідь знають, за які саме дії команда готова роздати токени.
У HOT Protocol зазначили, що аірдроп став ефективним маркетинговим інструментом, який дає змогу залучити аудиторію. Стратегія виходу на ринок і заохочення спільноти також важливі, але на першому місці стоять залучення ліквідності та користувач на очікуваннях від розподілу, додав представник проєкту.
З одного боку, завдяки балам розробники отримали інструмент для швидкого залучення користувачів, з іншого — якість аудиторії істотно знизилася, оскільки основним її пріоритетом стала нагорода, а не сам продукт.
На думку команди HOT Protocol, система поінтів при цьому не є більш досконалою моделлю. Представник проєкту пояснив, що подібна модель вирішує деякі проблеми ретродропів — наприклад, прояснює критерії розподілу. Однак при цьому механізм має очевидні недоліки. Зокрема, він дає змогу використовувати автоматизовані сервіси для фарма поінтів, що знижує цінність участі і може негативно позначитися на якості залученої аудиторії.
Приклад — проєкт Blast, який розподілив токени в червні 2024 року за підсумками чотиримісячної кампанії. Кількість транзакцій у мережі сягнула свого піку напередодні анонса аірдропа, після чого почала стрімко знижуватися, досягнувши на момент написання позначки в 550 000, що вдвічі нижче за максимальні значення.
Аналогічну тенденцію демонструє і TVL мережі.
Важливо враховувати, що Blast, незважаючи на запуск токена, продовжив програму нарахування поінтів, що може сприяти утриманню користувачів і капіталу в мережі. Крім того, на показники всіх проєктів можуть впливати й інші чинники, наприклад, настрої учасників ринку, особливості продукту, дії розробників тощо.
Загалом же, у світлі зміни сприйняття аірдропів їхня еволюція має вигляд спроби балансувати між кількістю і якістю користувачів, яких залучають, за допомогою дедалі складніших систем стимулів.
Аірдропи як P2P-арена
Вище ми згадали, що користувачі почали сприймати аірдропи не як подяку, а як щось належне. Однак і на боці розробників стався схожий зсув — від «токена для спільноти» до «спільноти для токена».
Інфлюенсер під ніком Axel Bitblaze вказує, що в основі цієї зміни лежить наративна психологія. Відповідно до цієї концепції аірдропи перебувають на тому етапі розвитку, коли сам факт анонсу роздачі викликає ажіотаж. Команда підсилює його за допомогою маркетингових інструментів, а потім використовує, щоб підвищити показники продукту і залучити додаткове фінансування. Через це існують тривалі кампанії та численні сезони фармінгу поінтів.
Видиме зростання активності користувачів і великі інвестиційні раунди створюють передумови для завищення вартості токена під час запуску торгів і, зрештою, призводять до проблеми високої оцінки (FDV) активу за низької доступної пропозиції.
Саме з цієї причини команди, як правило, крізь пальці дивляться на мультиакаунтинг, про який йтиметься нижче, і дії китів, як це було з EigenLayer. Проєкт роздав близько 2 млн токенів EIGEN на кілька адрес Джастіна Сана. Для порівняння: медіанний розмір аірдропу становив 110 EIGEN на користувача.
З цього погляду еволюція аірдропів зводиться до змагання між розробниками і спільнотою, в якому кожен намагається максимально експлуатувати очікування іншого.
Програми поінтів — спроба максимально підвищити ефективність розподілу як стратегії виходу на ринок за рахунок можливості впливати на активність аудиторії. Користувачі розуміють це і відповідають так само — замість формування спільноти навколо продукту або, принаймні, токена, вони одразу продають, щоб не стати «вихідною ліквідністю» для венчурних інвесторів.
Так, із 10 000 найбільших одержувачів аірдропу ZKsync 41% продали всі активи протягом доби після початку розподілу і ще 30% здійснили частковий продаж.
Фактор Сивілли
На тлі переходу до «аірдропів за замовчуванням» також набула поширення вищезгадана практика мультиаккаунтингу. Будучи впевненими в нагороді, деякі учасники почали використовувати для взаємодії з протоколами кілька адрес, щоб мультиплікувати фінансовий результат. Це призвело до появи професійних дропхантерів і поширення «ферм» акаунтів, які де-факто займалися тим, що проводили атаку Сивілли на проєкт.
До певного моменту «сибіли» сприймалися як нормальне явище і команди не намагалися з ними боротися. Ба більше, через зростання статистичних показників продукту багато розробників фактично давали свою мовчазну згоду на поширення мультиакаунтингу, не вживаючи активних заходів щодо його припинення.
Так, Aptos закривав доступ до розподілу, тільки якщо понад 20 гаманців використовували одну й ту саму IP-адресу, а за підсумками аірдропу Arbitrum експерти виявили, що приблизно 150 000 адрес, які отримали токен, так чи інакше пов’язані з «сібілами».
Однак дропхантери не зацікавлені в продукті або спільноті. Більшість із них прагне продати токени за першої ж нагоди, щоб покрити операційні витрати і зафіксувати прибуток. Цінові котирування BLAST і W наочно демонструють цю тенденцію.
Чималу роль тут відіграє і згаданий вище вплив венчурного капіталу — великі інвестори прагнуть перетворити учасників спільноти на свою «вихідну ліквідність».
Поширення мультиаккаунтингу посилює ці тенденції, і, судячи з останніх розподілів, індустрія близька до точки, в якій шкода від дампу токенів і падіння показників після аірдропу почала переважувати користь. Тому команди почали шукати інструменти, які допомогли б відсіяти дропхантерів і підвищити якість аудиторії. Серед можливих рішень:
- виявлення пов’язаних адрес із подальшою забороною на участь у кампанії. До цього методу вдалися LayerZero і ZKsync, влаштувавши найбільші в індустрії «полювання на сибілів». Які, втім, викликали лише невдоволення спільноти, що негативно позначилося на токенах проєктів;
- перехресні роздачі для користувачів, які є власниками деяких активів або учасниками в інших екосистемах. Приклад — розподіл мемкоїна BONK для активних розробників і користувачів DeFi-додатків, а також NFT-сервісів у мережі Solana.
Основна проблема ретродропів — це «сібіли», які заводять тисячі гаманців і намагаються отримати більше, ніж усі інші. Існують різні методики їх виявлення, але дуже складно провести справедливе відсіювання адрес, тому класичні аірдропи залишилися в минулому. Єдиний спосіб захистити роздачі — розробити такий механізм, за якого винагорода була б пов'язана не стільки з гаманцем, скільки з капіталом, що використовується. Тоді розподіл активів між десятьма адресами дасть такий самий результат, як участь усією сумою з однієї адреси. Ось це те, що захистить аірдропи і зробить їх ще більш схожими на фармінг.
Для деяких висококапіталізованих проєктів не меншою проблемою стають і великі учасники, які акумулюють значний обсяг токенів під час аірдропу. Щоб пом’якшити їхній вплив на котирування, команди Ethena і Blast використовували механізм вестінгу винагороди.
Чи помруть аірдропи і що буде після них?
Розподіли від ZKsync і LayerZero для багатьох стали доказом того, що індустрія близька до «заходу аірдропів». Повністю змінивши початкове призначення цього інструменту, учасники ринку опинилися, по суті, в патовій ситуації:
- розробники намагаються «вичавити» максимум із користувачів через програми поінтів, відкрито обіцяючи нагороди;
- користувачі прагнуть роздобути якомога більше токенів за допомогою мультиаккаунтингу, щоб потім відразу продати їх.
І схоже, що ні перші, ні другі більше не вірять у можливість побудови спільноти за допомогою аірдропу. Отже, постає питання: що буде далі?
Якщо вірити Alex Bitblaze, то зараз індустрія наближається до піку наративу, після якого відбудеться різке зниження інтересу і «повернення до початку». Згодом ринок має прийти до початкового сприйняття аірдропів, за якого сторони взаємно чесні і не намагаються експлуатувати очікування один одного.
У HOT Protocol вказують, що модель поінтів буде ітераційно поліпшуватися і схема розподілу аірдропів зміниться на щось нове. Можливо, це буде повернення до старих рішень, наприклад, через ті самі NFT або ретродропи.
«Однак загалом, схема розподілу відходить на другий план. Головне — це досягнення хорошої віральності та якість продукту. Якщо ці умови виконано, аірдропи можуть стати одним з інструментів привернення уваги та розподілу токенів, але не будуть єдиним або основним методом», — зазначив представник проєкту.
Цим «піком» може стати новий виток у боротьбі «меча і щита», в якому розробники намагаються знайти способи усунути проблему мультиакаутингу і початкового дампа токена, а учасники — захистити себе від розмивання цінності і дій венчурних інвесторів [кодове слово – retrodrop].
Приклади «полювання на сибілів» від ZKsync і LayerZero, вестинг токена від Blast, а також зміна токеноміки StarkNet через невдоволення спільноти свідчать про те, що індустрія, можливо, і далі рухається в бік ескалації цього негласного протистояння, за яким послідує різке зниження інтересу, якщо одна зі сторін «перегне палицю».
Альтернативний варіант — охолодження конфронтації через вироблення більш справедливих механізмів розподілу і прозоре ціноутворення під час запуску токена. Ймовірно, саме останній фактор і є справжньою причиною переходу від надання взаємної цінності до взаємної експлуатації.
Однак це можливо тільки за готовності йти на компроміси всіх учасників ринку, включно зі звичайними користувачами, розробниками та венчурними інвесторами, що вимагає попереднього відновлення зруйнованої довіри та балансу можливостей.
Іншим важливим фактором може стати створення правового поля для блокчейн-проєктів, оскільки поява і розвиток аірдропів багато в чому були викликані пошуком механізму розподілу токенів, який не дозволив би класифікувати їх як цінні папери. Крім того, регуляторні вимоги можуть обмежувати активність венчурних інвесторів або передбачати механізми захисту від цінових маніпуляцій для роздрібних покупців.
Зрештою це може призвести до нормалізації відносин і більш здорового підходу до розподілу токенів на організаційному та технічному рівнях.
