Points Guard — нове есе Артура Хейса. Короткий переказ

Залучення коштів у Web2 і Web3

Питання про те, хто ваші акціонери та власники токенів і що їм обіцяють, ключове для успіху будь-якого комерційного підприємства. Незалежно від того, чи створюєте ви компанію у сфері Web2 або Web3, залучення й утримання користувачів є найскладнішим і найдорожчим аспектом бізнесу.

У Web2-проєктах, пік яких припав на 2010-2020 роки, венчурний фонд шукав маловідомі стартапи, яким забезпечував фінансове «ракетне паливо» для залучення користувачів. Зазвичай це здійснювалося через надання безоплатних або дешевих (нижче собівартості) послуг. Пам’ятаєте, коли додатки для спільних поїздок боролися за частку ринку, а тарифи були неймовірно дешевими? Так ось, це було оплачено мільярдами доларів венчурних інвестицій.

Наприкінці цього шляху венчурні фірми очікували успішного первинного публічного розміщення акцій (IPO). IPO вперше дозволило звичайним людям володіти часткою підприємства, і, по суті, для TradFi це спосіб продати свої позиції «натовпу».

Проте регулювання забороняє звичайним людям вкладати в Web2-компанії на ранніх стадіях. Іронія в тому, що користувачам, які сприяли успіху проєкту, заборонено володіти його частиною. Чому це так?

Понад 90% усіх нових компаній зазнають невдачі, тому вкладення у Web2-стартапи на ранніх стадіях — це прямий шлях до втрати капіталу. Однак більшість людей впевнені, що належать до невеликого відсотка прибуткових інвесторів, і швидко впадають в істерику, коли починають втрачати кошти через невдалі проєкти, а потім вказують пальцем на уряд.

Тому з точки зору регулятора краще заборонити інвестування в проєкти на ранніх стадіях. Навіщо втрачати посаду через те, що ви дозволили недосвідченим вкладникам витратити зарплату на провальний стартап?

Це моє співчутливе пояснення заборони для роздрібних ранніх інвестицій. Але є і більш цинічне бачення, яке полягає в тому, що TradFi заробляють на IPO величезні комісії. Давайте пройдемося по списку бенефіціарів цієї процедури.

• інвестиційні банки, які виступають андеррайтерами, забирають від 2% до 7% залученого капіталу;
• юристи заробляють сотні тисяч, а іноді й мільйони доларів за підготовку та подання проспекту емісії та інших документів;
• аудиторські та бухгалтерські фірми отримують сотні тисяч доларів за перевірку фінансових звітів;
• біржі стягують величезні комісії за лістинг.

Кілька успішних IPO протягом календарного року гарантують бонуси всім учасникам цього картелю довіри. Але без натовпу покупців, які позбавлені можливості інвестувати за нижчими цінами, не було б ніякого попиту, необхідного для успішного IPO. Саме тому роздрібні інвестиції залишають на кінець життєвого циклу фандрайзингу.

Це здається нечесним, але до появи біткоїна не існувало іншого ефективного способу публічного збору коштів. І, якщо говорити об’єктивно, то ці інструменти допомогли створити багато важливих, корисних і прибуткових компаній.

З погляду пересічної людини, основна проблема Web2 в тому, що використання продукту або послуги не призводить до отримання частки компанії, що надає їх. Meta не ділитиметься прибутком за перегляд Instagram, а ByteDance нічого не дасть вам в обмін за гортання TikTok. Ці компанії забирають вашу увагу, ваші дії і ваші гроші, не даючи змоги навіть інвестувати в них без величезного капіталу і зв’язків.

Участь ≠ володіння

Біткоїн змінює правила гри

Біткоїн і подальша еволюція криптовалютних ринків капіталу змінили описану вище ситуацію. З моменту видобутку генезис-блока біткоїна у 2009 році у розробників з’явилася можливість ділитися часткою в проекті зі звичайними користувачами. Це те, що я називаю Web3-стартапами.

До моменту появи біткоїна на біржах єдиним способом отримати його був майнінг. Майнери, спалюючи електроенергію, перевіряють транзакції, що підтримує працездатність мережі. За цю активність вони отримують винагороду в криптовалюті.

Участь = Право власності

Тепер користувачі стали частиною проєкту, тому вони роблять усе можливе, щоб захистити свої інвестиції. У прикладі з біткоїном це означає, що власники криптовалюти прагнуть максимально розширити сферу її використання, щоб залучити в проєкт більше людей.

Первинна пропозиція монет (ICO)

Ринки криптовалютного капіталу швидко знайшли спосіб фінансування технологічних стартапів, недоступний у Web2.

Web3-стартап відмовляється від фіатних грошей як оплати за право власності на користь біткоїна, щоб обійти весь картель довіри TradFi, який «захищає» традиційну фінансову систему. Для збору коштів команді достатньо запустити веб-сайт, де зазначено, що якщо ви дасте їм біткоїни, вони дадуть вам токени, які щось роблять або надають якісь економічні права в майбутньому. Якщо у користувача з’являється бажання інвестувати в цей ранній проєкт, він може це зробити менш ніж за годину.

Першим великим проєктом, який провів ICO, став Ethereum у 2014 році. Це був хороший приклад, оскільки розробники продали свої токени, використавши виручені кошти на подальший розвиток мережі. Але найбільше ICO було проведено Block.one, творцями EOS, які отримали ETH на суму $4 млрд.

Приклад EOS ілюструє ICO-лихоманку, що набирала обертів, — проєкту вдалося зібрати величезні інвестиції, так і не створивши мережі, що повноцінно працює. Така манія з’явилася через те, що вперше в історії будь-яка людина з доступом до інтернету і криптогаманцем могла володіти частиною того, що позиціонувалося як наступний найпопулярніший технологічний стартап.

Пік ICO-лихоманки припав на осінь 2017 року, коли подібні збори були прямо заборонені китайською владою. У всьому світі регулюючі органи, які прагнуть захистити картель довіри від конкуренції, почали діяти, і ICO фактично зникли.

Проблемою цього інструменту було те, що вдало проданий токен ще не гарантує попит на продукт. Право власності було всього лише результатом вкладених грошей, але не використання протоколу. Потрібні були подальші покращення.

Прибуткове фермерство

«Літо» DeFi почалося в середині 2020 року, коли безліч проєктів, запущених у розпал ведмежого ринку 2018-2020 років, почали активно використовуватися. Фонди цих протоколів виділили велику кількість попередньо випущених токенів для нагородження членів спільноти, які зробили свій внесок у її розвиток.

Стартапи на кшталт Uniswap, AAVE і Compound були зосереджені на запозиченнях, кредитуванні та торгівлі. Вони хотіли, щоб користувачі позичали, позичали і обмінювали свої криптоактиви через їхні сервіси і заохочували ці дії торгованими токенами. Так народилося прибуткове фермерство.

Трейдери прагнули заробити ці заохочення. У багатьох випадках вони навіть втрачали гроші тільки для того, щоб «фармити» більше токенів. Поки токени зростали в ціні через завищені очікування ринку, користувачі залишалися в плюсі. Але ті, хто не встиг продати на піку, працювали марно або навіть у збиток собі.

З точки зору проєкту вся ця активність збільшила обсяги торгів, загальну заблоковану вартість (TVL) і кількість унікальних гаманців. Ці показники переконали інвесторів у тому, що DeFi працюють і створюють паралельну фінансову систему, керовану винятково кодом, що виконується в децентралізованому середовищі.

Участь = Право власності

І все було добре, але пропозиція токенів почала надмірно збільшуватися через постійні заохочення. Ринок почав задаватися питанням: «Що далі?». Якщо вся активність заснована на агресивній емісії, що станеться, якщо ціна токена впаде або випуск сповільниться, обмежуючи заохочення для нових користувачів?

Урок дохідного фермерства полягає в тому, що це чудовий спосіб стимулювати активність, але якщо використовувати його надто агресивно, то він створює більше проблем, ніж користі. Тоді виникає питання, як забезпечити більш стійку емісію токенів?

Бали

Прибуткове фермерство як інструмент залучення користувачів померло разом із бичачим ринком 2021 року. Після нього винайшли бали, які мають виконувати ту саму функцію в цьому бичачому циклі. Бали дають змогу вирішити основні проблеми ICO і прибуткового фермерства.

ICO дозволяють роздрібним інвесторам отримати частку в новому проєкті, але коли ви продаєте щось ритейлу, регулятори можуть назвати це «цінним папером» і заборонити продавати його. Прибуткове фермерство винагороджує за використання протоколу, але надмірні нагороди призводять до шоку пропозиції та обвалу вартості. Але що, якби..

Що, якби проєкт нараховував бали за взаємодію з протоколом? Потім ці бали можна конвертувати в токени і роздавати їх користувачам. При цьому ціна токена визначається на розсуд розробників і взагалі немає жодних обіцянок, що бали можна буде у щось конвертувати.

• Чи є бали контрактом між проектом і користувачем, що створює очікування прибутку в майбутньому? Ні.
• Чи обіцяє проєкт обмін балів або токенів на будь-які активи (цифрові або фіатні) в майбутньому? Ні.
• Чи є у команди повна свобода щодо визначення курсу конвертації балів у токени і термінів їхньої роздачі, якщо вона взагалі відбудеться? Так.

Ще одна важлива деталь. Якщо у вас невелика, талановита команда інженерів, немає потреби у великій кількості інших співробітників. Усе зробить софт. Так, блокчейни самостійно забезпечують свою безпеку за рахунок стягнення комісій і заохочення майнерів або валідаторів. Якщо проєкт дійсно децентралізований, можливо, йому не потрібні навіть юристи.

Ваша найбільша проблема полягає в тому, щоб отримати більше користувачів, а бали — це новий інструмент, що дає змогу вийти на ринок і привернути увагу до протоколу без венчурного капіталу або за його мінімальної участі.

Бали допомагають прискорити мережеву активність і подолати проблему холодного запуску. А можливість точно і динамічно регулювати викиди відповідно до конкретних дій користувачів означає, що проєкт може ефективно створювати той тип взаємодії, на який він спочатку націлений.

Нарешті, проєкту не потрібно так покладатися на попередні угоди з продажу токенів великим інвесторам. Їхні кошти були потрібні в основному для залучення користувачів, але тепер для цього є бали. Крім того, через програму непрозорих балів токен можна продати за набагато вищою ціною, ніж у раундах із заздалегідь оголошеною вартістю.

Це чудово для проєкту, але як щодо користувачів?

Після закінчення ICO-лихоманки користувачі повинні приділяти особливу увагу графікам розблокування венчурного капіталу. Якщо роздрібні інвестори отримують токени одночасно з розблокуванням фондів, то це фактично смерть для портфеля перших.

Завдяки балам, проєктам не потрібно проводити великі попередні продажі, тобто через них роздрібні інвестори отримують спосіб «інвестувати» раніше, сподіваюся, за приємнішою ціною, ніж при очікуванні TGE. Незважаючи на невизначеність щодо термінів і курсу конвертації в токени, бали можуть бути більш справедливим способом винагороди користувачів.

Водночас бали ефективні тільки за наявності довіри між користувачами і засновниками проєкту, оскільки перші можуть лише вірити в те, що після взаємодії з протоколом їхні бали будуть конвертовані в токени за розумною ціною і в розумні терміни. У міру того як подібні програми набиратимуть популярності, з’являться і зловмисники, які зловживають цією довірою.

Зрештою це може вбити бали як інструмент збору коштів і залучення користувачів. Але ми ще далекі від цієї стадії, тому я не турбуюся.

Усі на борт!

Подобається вам це чи ні, але кожен успішний проєкт (під успіхом я маю на увазі, що ціна токена зростає) запустить програми нарахування балів перед TGE. Це стимулюватиме використання протоколу, викличе ажіотаж навколо ймовірного аірдропу токенів, а потім *барабанний дріб* публічний лістинг.

Я бізнесмен, а не священик. Мій єдиний принцип — зростання цифр. Тому, якщо бали створюють кращу узгодженість між користувачами і протоколами, — чому б і ні? Якщо вплив картелю довіри на збір коштів для технологічних стартапів ще більше послабиться через те, що бали допоможуть ефективніше залучати користувачів та інвестиції, — я в справі!

Сподіваюся, це есе допоможе вам зрозуміти, що таке бали і чому вони призведуть до ефективних запусків токенів у цьому циклі.