Урок 14: Що таке Web3?
Станом на червень 2024 року кількість користувачів соціальної мережі Farcaster перевищила 500 000. Не так небагато, як в X або Instagram, але це перша велика соціальна мережа з відкритим доступом для користувачів і розробників.
Farcaster є однією з перших інтернет-платформ наступного покоління, відомих під загальною назвою Web3. Ці сервіси націлені на відкритість, децентралізацію і більш справедливий розподіл доходів порівняно із сучасними (Web2) рішеннями від Meta, Google та інших корпорацій.
У цьому уроці ми розглянемо, що таке «третя версія» інтернету, звідки вона взялася, а також яким чином пов’язана з блокчейном і криптовалютами.
Web 1.0 (1991 – 2004): «тільки для читання»
«Інтернет 1.0» існував у 1991-2004 роках і являв собою мережу серверів (нерідко домашніх комп’ютерів), на яких зберігалася інформація, оформлена у вигляді сторінок. Користувачі могли відкривати ці сторінки та вивчати вміст — спочатку текст, потім складніші типи контенту на кшталт зображень, музики, відео та інших.
Не потрібні були акаунти, логіни та паролі. Інтерактивність мінімальна, редагування даних з боку відвідувача недоступне — можна лише споживати контент або створити свій сайт.
Примітка: винятки з цього правила теж були. Наприклад, Amazon ще в 1995 році дозволяв користувачам писати рецензії та інструкції. Зароджувалися і спеціальні ресурси для спілкування — форуми, що заклали основу сучасних соцмереж.
Web 2.0 (після 2004): реклама і корпорації
Зародження терміна Web2 пов’язують зі статтею Тіма О’Рейлі What is Web 2.0, опублікованою 30 вересня 2005 року. Він вважав, що поява великої кількості сайтів, об’єднаних загальними принципами архітектури, свідчить про більш глобальну тенденцію розвитку інтернет-спільноти.
Автор визначив новий етап цієї еволюції як Web 2.0 на противагу мережі попереднього покоління, яку позначив як Web 1.0. При цьому загальноприйнятого розуміння цієї концепції досі немає.
Однією з головних відмінностей Web 2.0 стали соціальні мережі, що дають змогу публікувати контент усім користувачам, а не тільки власникам сайтів. Люди реєстрували акаунти у Facebook і YouTube, писали пости, завантажували файли на сервери цих платформ, а також починали активно використовувати пошукові сервіси на кшталт Google.
Крім того, у «новому інтернеті» користувачі почали передавати персональні дані — інформацію профілю, платіжні інструменти, адреси — стороннім сервісам.
Платформи, своєю чергою, використовували ці дані для підвищення релевантності контенту. Спочатку розробники просто прагнули підняти залученість користувачів, але поступово масиви зібраної інформації почали використовуватися в маркетингових цілях, що призвело до появи величезної індустрії на чолі з платформами на кшталт Google Ads.
Сучасний Web 2.0 можна назвати інтернетом таргетованої реклами та мінімальної приватності, оскільки для доступу до соціальних платформ користувач повинен надати свої персональні дані, які потім продають і використовують у маркетингових кампаніях.
У чому проблема Web 2.0?
Попри те, що онлайн-платформи другого покоління були в багатьох сенсах революційними, вони не призвели до структурних змін мережі. Глобальна архітектура інтернету, заснована на взаємодії за принципом «клієнт-сервер», збереглася.
Сервери належать конкретним людям або компаніям, які мають повний доступ до збережених даних, тому можуть їх видалити або змінювати на свій розсуд.
Це не було серйозною проблемою для Web 1.0, у якому користувачі лише зчитували інформацію з сервера, але не передавали нічого назад, а автор контенту сам же і зберігав його. Однак в епоху соціальних мереж і пошукових систем один сервер може збирати і керувати даними мільйонів людей, створюючи глобальні ризики безпеки.
Так, у листопаді 2022 року на чорному ринку з’явилися дані 400 млн користувачів X (раніше Twitter), викрадені ними через уразливість у системі безпеки платформи, а в січні 2023 року експерти заявили, що поштові адреси понад 200 млн акаунтів Х доступні на хакерських форумах.
Таким чином, разом із новими можливостями Web 2.0 платформи принесли й нові проблеми. Серед них цензура, нерівномірний розподіл доходів між творцями контенту і рекламними сервісами, примусове використання персональних даних і ризики їх витоку.
Web 3.0: еволюція триває
Щоб подолати недоліки вебсервісів другого покоління, було сформовано набір етичних і технічних принципів, на основі яких має будуватися новий інтернет (Web 3.0 або Web3). Серед них:
- відкритість і доступність;
- справедливий розподіл доходів;
- володіння персональними даними та цифровими об’єктами;
- стійкість до цензури та зломів.
Ці ж принципи проголошували Сатоші Накамото, Віталік Бутерін та інші впливові фігури криптоіндустрії. Саме ці спільні цінності створили точку перетину інтернету та блокчейну, зробивши розподілені мережі технічною базою для Web3, а децентралізовані структури на кшталт DAO — інструментом для створення нових форм соціальної організації.
Невідомо, чи стане основною для Web3 який-небудь із популярних у наш час проєктів на кшталт Ethereum і чи буде це взагалі блокчейн у сучасному розумінні. Сектор усе ще перебуває на етапі зародження, тому розробникам лише належить сформувати архітектуру і технічні стандарти нового інтернету.
Чим Web 3.0 відрізняється від Web 2.0?
За поширеною думкою, розробники Web3-платформ перейдуть від використання централізованих серверів на користь розподілених мереж, щоб підвищити цензуростійкість і захист від зломів.
Класичні застосунки, що працюють за принципом «клієнт-сервер», перетворяться на децентралізовані сервіси, що працюють на основі смартконтрактів (dApps). Крім того, Web3 перестане бути виключно віртуальним простором, ставши частиною реального світу завдяки технологіям IoT і AR.
Інтернет нового покоління трансформує фінансову систему і механізми взаємодії між її учасниками, як свого часу це зробили платформи Web 2.0. Згаданий вище Тім О’Райлі назвав головною відмінною рисою Web3 взаємодію інтернету з фізичним світом.
Сучасний приклад — технологія «розумний дім», що дає змогу керувати фізичними пристроями через інтернет. На основі тих самих принципів можна створити «розумну фабрику» або «розумне місто», що являє собою мережу взаємопов’язаних гаджетів і механізмів
Іншим напрямком розвитку можуть стати метавсесвіти, тобто віртуальні світи з функціоналом, який зараз доступний на соціальних платформах на кшталт Facebook. Для їхньої появи потрібно вирішити низку проблем, серед яких цифрова ідентичність і володіння віртуальними об’єктами. Однак зачатки цієї технології вже зараз можна побачити на прикладі блокчейн-проєктів на кшталт The Sandbox, Decentrland та Ultiverse.
Як Web3 трансформує інтернет?
Як приклад візьмемо Instagram. Мільйони людей використовують цю соцмережу для публікації або перегляду контенту, проте серверами платформи володіє компанія Meta, яка може на власний розсуд видаляти або впливати на відображення акаунтів і пов’язаних з ними даних. Це робить можливими цензуру, блокування облікових записів, тіньові бани та використання інших механізмів примусу.
Web3 вирішує цю проблему за допомогою зберігання інформації в децентралізованій мережі, яка виключає довільні зміни. Крім того, Web3-майданчики відкривають можливість токенізації файлів і даних, що дає змогу ефективніше захищати авторські права.
На організаційному рівні перехід до Web3 можливий, наприклад, через трансформацію компаній у DAO — децентралізовані автономні організації. Такий механізм дає змогу всім користувачам організації впливати на комісії, редакційну політику, винагороди, штрафи та інші аспекти роботи платформи.
Також третє покоління інтернету передбачає і новий підхід до ідентичності користувача. Зокрема, Web3-платформи дозволять людям взаємодіяти з різними сервісами без розкриття персональних даних. І йдеться не про відсутність облікових записів, як у Web 1.0, а про можливість гнучкіше управляти особистою інформацією та використовувати для її захисту криптографічні рішення на кшталт доказів з нульовим розголошенням.
Деякі майданчики та продукти, що позиціонують себе як Web3, вже доступні на ринку. Наприклад, до цієї категорії можна віднести браузери Brave та Opera, соціальні платформи Farcaster і Lens Protocol, а також метавсесвіти на кшталт The Sanbox. Усі вони так чи інакше використовують децентралізовані рішення і пов’язані з блокчейном і цифровими активами.
Водночас перехід до Web3 вимагає оновлення технічної бази інтернету, переходу із загальноприйнятих протоколів на кшталт HTTP на децентралізовані аналоги, а також зміни схеми управління компаніями, проєктами та сервісами. Трансформація Web 1.0 у Web 2.0 потребувала більше десяти років, а скільки часу займе Web3-еволюція навіть приблизно оцінити неможливо. З упевненістю можна сказати тільки те, що ми стоїмо на початку шляху.
